На що в першу чергу варто звернути увагу при виборі способу в’язання

В’язання по колу дозволяє створювати безшовні вироби, що значно покращує їхню естетику та комфорт у носінні. Однак основною складністю цього методу є формування пройм і горловини. Найпростіший спосіб вирішення цього завдання — розділити петлі під пахвами і перейти з кругового на в’язання поворотними рядами. Проте такий метод має свої недоліки.

По-перше, у багатьох випадках доведеться працювати з виворітними рядами, які для багатьох майстринь є складнішими і в’яжуться повільніше. По-друге, з’являються труднощі із збереженням рівномірного натягу нитки між лицьовими і виворітними рядами. Якщо виріб виконується у техніці кольорового в’язання, додаткові труднощі можуть виникати через зміну способу роботи з нитками.

Основні методи конструювання

Існує два основні підходи до в’язання виробів по колу:

  1. Традиційний метод, що передбачає повне в’язання полотна, після чого воно розрізається для формування пройм, горловини або поділу на окремі деталі.
  2. Метод в’язання зверху вниз, який з’явився відносно недавно. Він дозволяє одночасно вив’язувати верхню частину виробу та рукави, поступово формуючи необхідні деталі.

Поділ полотна, в’язаного по колу

При круговому в’язанні можливі два варіанти побудови светра:

  • Спочатку в’яжеться все полотно від талії до плечей, а потім виконується розрізання для формування пройм і горловини.
  • Відразу розподіляються петлі для пройм, горловини та рукавів, що дозволяє уникнути розрізання полотна.

Метод «стік»

Один із традиційних методів роботи з в’язаним полотном — стік. Він передбачає розрізання готового полотна без ризику розпускання країв.

Цей метод застосовували ще у XVI–XVII століттях, що підтверджується експонатами європейських музеїв. Наприклад, у Скандинавії традиційні светри в’язалися по колу, після чого їх розрізали, а краї зміцнювали декоративною обробкою. У техніці Fair Isle (фер-айл) прорізні пройми також є стандартним рішенням.

При використанні стіка:

  1. Петлі вздовж майбутнього розрізу зміцнюються додатковими рядами (наприклад, гачком або швейною машинкою).
  2. Виконується акуратний розріз.
  3. Краї полотна обробляються шляхом підняття петель або додаванням тканинної окантовки.

Єдиний тип рукава, який можна зв’язати по колу без додаткових розрізів, — це прямий рукав. Для втачного рукава доведеться застосовувати укорочені ряди, що можливі лише у поворотному в’язанні.

Альтернативний спосіб: в’язання поворотними рядами по лицьовому боці

Якщо ви хочете уникнути стику, можна розділити полотно під пахвами і продовжити в’язати лише по лицьовій стороні:

  1. Поділіть роботу навпіл, помістивши одну половину петель на допоміжну спицю.
  2. В’яжіть кожен ряд як лицьовий, наприкінці відрізаючи нитку, зсуваючи петлі вправо і приєднуючи нову нитку.
  3. Через ряд зав’язуйте кінці ниток подвійним вузлом та відрізайте їх.
  4. У верхній частині пройми виконайте плечові скоси за допомогою укорочених рядів.
  5. Повторіть ті самі кроки для другої половини петель, після чого об’єднайте плечові скоси та закрийте петлі.

Таким чином, по краях пройм утворюється невелика бахрома, що додає м’якості та водночас спрощує процес з’єднання деталей.

В’язання зверху вниз

Цей метод ідеально підходить тим, хто не любить зшивати деталі виробу. Він дозволяє поступово формувати горловину, пройми та рукави без необхідності виконувати додаткові розрізи.

Переваги цього методу:

  • Виріб можна приміряти в процесі роботи, регулюючи його посадку та довжину.
  • Він часто використовується при в’язанні шкарпеток і рукавичок, оскільки дозволяє точно контролювати розмір.

Однак варто пам’ятати, що після прання та блокування розміри полотна можуть змінитися, тож примірка на спицях дає лише приблизне уявлення про кінцевий результат.

Важливим нюансом в’язання зверху вниз є те, що пройми та окат рукава формуються шляхом додавання петель уздовж чотирьох регланних ліній. Але це може спричинити неточності у посадці, оскільки правильне вив’язування оката та пройми базується на різних розрахунках.

Якщо використовувати цей метод, важливо враховувати такі аспекти:

  1. Деякі візерунки та кольорові схеми можуть виглядати інакше при зміні напрямку в’язання.
  2. Укорочені ряди часто застосовуються для формування плечових скосів та горловини, що потребує певного рівня майстерності.
  3. За необхідності завжди можна подовжити рукави чи сам виріб, просто розпустивши закриті петлі та дов’язавши потрібну довжину.

Типовим прикладом в’язання светра зверху вниз по регланних лініях є модель Merrit. У сучасному варіанті приклад плеча-погон можна переглянути на моделі Mailin. 

Заключні думки

Конструювання в’язаних виробів по колу має кілька ефективних методів, кожен із яких має свої переваги і недоліки.

  • Метод стік дозволяє створювати акуратні розрізи та уникати поворотного в’язання, але потребує додаткової обробки країв.
  • В’язання поворотними рядами по лицьовій стороні спрощує роботу, створюючи оригінальний декоративний ефект.
  • В’язання зверху вниз забезпечує гнучкість у регулюванні розміру, але може вимагати компромісів у посадці виробу.

Зрештою, вибір методу залежить від уподобань майстра, типу пряжі та складності бажаного дизайну. Важливо експериментувати, пробувати різні підходи та враховувати особливості конкретного виробу, щоб досягти найкращого результату.